Хвилина мовчання!
В тім краю, де палав, навіть, синій туман,
де сніги багряніли від крові,
я в степу помирав від отриманих ран,
та ще бачив вогні пурпурові.
Підіймалась зоря наді мною вгорі
і за обрій душа відлітала.
Йшла бригада вперед по шляху, що горів,
а мене санітарам лишала.
У блакиті без меж зупинився на мить –
я почув журавлине вітання.
Я не знав, що гроза мелодійно гримить
і буває без болю прощання.
Я залишив свій край і цвітіння земне,
де радів мальовничим світанкам.
Вдячний вам, що з любов’ю зустріли мене
й провели у дорогу останню.
Я рідню шанував й дуже щиро любив,
то ж розлука хай серце не крає.
Ми зустрінемось тут, в потойбіччі доби,
в потойбіччі, що назване раєм.
🕯ПАМʼЯТАЙМО ПОДВИГ УКРАЇНСЬКИХ ВОЇНІВ, ЯКІ ВІДДАЛИ ЖИТТЯ ЗА МИРНЕ МАЙБУТНЄ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ!
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
