Торгівля людьми – це не міф, це реальність!
У світі процвітає работоргівля. Йдеться не про страшний період рабства у прадавні часи. Серед найголовніших порушень прав людини у сучасному світі актуальним залишається злочин, який має багато назв: «біле рабство», «торгівля людьми», «контрабанда людей».
З початку війни є великий ризик потрапляння в ситуацію торгівлі людьми. Особливо, з огляду на те, що частина українців виїхала до Європи, частина переміщена всередині держави і частина людей примусово вивезені на територію РФ та Білорусі.
Торгівля людьми в Україні з’явилася як наслідок зростання безробіття. Низький рівень життя штовхає громадян на пошуки роботи за кордоном, навіть без знання місцевого законодавства, мови, кваліфікації, на нелегальних умовах, що водночас зумовлює їх потрапляння до груп ризику.
Торгівля людьми – протизаконна торгівля людськими істотами в цілях комерційної сексуальної експлуатації або примусової праці.
Стереотипне уявлення про торгівлю людьми:
Міф перший: коли ми чуємо про торгівлю людьми, в голові одразу виринає стереотип – проституція. Але це далеко не так. Зараз прямо в «моду» ввійшло трудове рабство – коли змушують виконувати важку, шкідливу роботу, про яку навіть і мови не було, і людина втрачає здоров’я, а подекуди і життя. І, на жаль, чорний ринок донорських органів – це не вигаданий кадр з екшн-фільму, і тут торгівля людьми теж буяє.
Міф другий: я не спілкуюсь з незнайомими, тому мене продати нереально. А люди, з допомогою яких їду за кордон – я їх давно знаю. Отут так важко урівняти логіку та емоції, так? Але статистика – дама невблаганна, і вона свідчить, що це якраз люди, яким жертви довіряли. Ну, тут вміти треба так втиратися в довіру, без сумніву, і якраз статус дружніх відносин розкриває перед вербувальником безліч можливостей.
Міф третій: у мене, взагалі-то, достатньо розуму не потрапити на такі гачки, це людей, які неосвічені, то може й продають. Жертвами одного з видів торгівлі людьми може стати абсолютно кожна людина – атестат за дев’ять класів у неї за плечима, чи професорське звання – для торгівців вигідна лише позиція, на якій вони зароблять.
Міф четвертий: їхати за кордон працювати цілком безпечно – це цивілізовані країни. Хм, ну воно то так, але при умові наявності дійсного закордонного паспорта, відповідної робочої візи, трудової угоди з роботодавцем та дозволу на роботу в країні призначення. Якщо хоч одного документу у вас немає – то з якогось боку це вже не легально, а отже, захистити вас складніше. А інколи і неможливо. Тому уважно читайте умови договору, перевіряйте ліцензію роботодавця, перевіряйте легітимність агенцій-посередників. Ні в якому разі не підписуйте документ, суть якого не зрозуміли!
Міф п’ятий: жертва завжди може повернутися. На жаль. Людина, продана в рабство, залежна від «господаря»: відбирають документи, фізично обмежують, скоюють насильницькі дії, і обов’язковим є психологічний тиск. Жертві погрожують розповсюдити все те, чим її змушували займатися, і цей шантаж в 99% спрацьовує. Інші бояться депортації, намагаються викупити документи (читай «свободу»), і цей ланцюг нескінченний. Обов’язково повідомляйте рідним, де ви знаходитеся, це іноді дійсно може стати гарантією життя.
Як правило, торгівля людьми не є одномоментним явищем і включає такі етапи:
- вербування;
- переміщення та пересування;
- передача людини;
- одержання людини;
- експлуатація.
Види експлуатації:
-
- трудова експлуатація
- використання в порнобізнесі
- використання в жебрацтві
- вилучення органів
- проведення дослідів над людиною без її згоди
- втягнення у злочинну діяльність
- примусова вагітність – сурогатне материнство
- підневільне становище
Що ж робити людям, які стали жертвами?
Перш за все, закликаємо потерпілих або людей, яким загрожує небезпека, звертатися на лінію 102, а також на урядову «гарячу» лінію з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей – 15-47.
Також допомогу завжди можна отримати за наступними номерами:
• 527 або 0-800-505-501 – Національна безкоштовна «гаряча» лінія з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів;
• 0-800-500-335 або 116-123 – Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації;
• 0-800-500-202 – «Call-центр» Національної поліції України.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
